Масонські навчальні заклади

[Ioabert]

Виховання й навчання у нашій системі освіти бажає кращого. Всі це розуміють. Тому актуальними нині стають приватні навчальні заклади, де збирається згусток майбутньої інтелігенції та моральної еліти суспільства. Золота молодь так би мовити. Золота у розумінні освіченості, духовності, розуміння. Не золота як мірило заможності батьків

Масонство в Україні перебуває у стані відродження.

Чи є актуальним в такий час відкриття шкіл, колегіумів та інших освітніх закладів (приватного типу) для виховання підростаючого покоління у дусі масонської ідеології, духовних традицій, плекання почуття свободи, честі, рівності, братерства? Не відверто масонських, а саме спрямування виховання?

Було б цікаво почути Вашу думку

[Веталь=>Каменяр]

Дуже своєчасна тема. Дійсно, система нині перебуває в не досить гарному стані, це сприяє розшаруванню суспільства по культурним ознакам, що, вважаю, є не досить позитивно. Ще трохи и ситуація буде взагалі катастрофічною. Чи роблять українськи масони щось в цьому напрямку?

[nothing]

проблема безусловно есть. но я довольно консервативен в этом плане, поскольку считаю, что главным источником воспитания должна быть семья, а не школа. а школа - в моем видении это инструмент для обработки маленького человечка в социальном плане. и основная проблема школ, ПТУ и других учебных заведений - отсутствие государственного финансирования. вы даже не представляете какой там ужас творится

а вот проблема ВУЗов стоит на виду.

[Веталь=>Каменяр]

Да чего там не представляем, вполне представляем. Я сам педагог по специальности и не понаслышке знаю как оно...

[fg28]

Ко всему вышесказанному  добавлю отсутствие ответственности родителей. Полное отсутствие ответственности. Завышеное выставление балов. Уменьшение часов с паралельным увеличением объема фактического материала. Купленые места на олимпиадах. Фальшывые медалисты. О недофинансировании я уже молчу. И ещё много чего. Вот независимое тестирование за прошлый год показало себя с лучшей стороны. А шолы о которых речь шла выше, должны быть.

[Веталь=>Каменяр]

Пока ни один брат в теме не отписался. Наверное  в братстве не рассматривался вопрос об организации своих школ.

[Степан]

А мені ідея сподобалась!Я не знаю який Ваш вік ,зате мій якраз підходящий

[Ioabert]

Пайк пише: "Де масонські школи, академії, коледжі, лікарні, аптеки...?"

Цікаво, чому жоден Брат не вважає за потрібне відповісти на це запитання?...

[Степан]

Та вони напевно шифруються )   Насправді ,я думаю , такі школи ,академії і т.д. вже десь є ,але їхнє існування не афішується ,а доступ доних є тільки у вибраних.

[Денман]

То вже буде щось інше, але ні в коєму разі не масонство.

[Степан]

То вже буде щось інше, але ні в коєму разі не масонство.

Не зрозумів думки

[Денман]

Можете назвати той орден, що буде мати свої ліцеї, школи і т.і. як завгодно, тільки не масонство, тому, що будуть втрачені основи масонства.
...може, колись у далекому майбутньому таке і буде.

[Степан]

А чому Ви вважаєте ,що масонство не може мати  свої заклади ?

[Денман]

Перше, а може і єдине це те, що до масонства людина повинна прийти своїм, власним шляхом, тому і віковий ценз вважаю раціональним.
У мене є добрий знайомий, який покинувши державну службу (начальник карного розшуку одного з міст на Донеччині) прийняв сан, будучи людиною грамотною, висококультурною, до церкви він прийшов свідомо, за своїм особистим бажанням, істинно віруя в те, що робить.
Через деякий час він посилає свого сина навчатися до семинарії в Київ, але у сина немає тяги до служби і він кидає семінарію.
І слава Богу. Хоча він міг закінчити її і піти далі по ієрархічних сходинках, але чи було б то на користь і йому і людям і церкві... Тут у мене виникають деякі сумніви.
Так і в масонстві,- для дітей масонів є свій віковий ценз і на те є свої пояснення, не кажучи про те, що люди з дитинства будуть відомі як масони, хоча ними потім можуть і не бути.

[W. Ulf]

Перше, а може і єдине це те, що до масонства людина повинна прийти своїм, власним шляхом, тому і віковий ценз вважаю раціональним.
У мене є добрий знайомий, який покинувши державну службу (начальник карного розшуку одного з міст на Донеччині) прийняв сан, будучи людиною грамотною, висококультурною, до церкви він прийшов свідомо, за своїм особистим бажанням, істинно віруя в те, що робить.
Через деякий час він посилає свого сина навчатися до семинарії в Київ, але у сина немає тяги до служби і він кидає семінарію.
І слава Богу. Хоча він міг закінчити її і піти далі по ієрархічних сходинках, але чи було б то на користь і йому і людям і церкві... Тут у мене виникають деякі сумніви.
Так і в масонстві,- для дітей масонів є свій віковий ценз і на те є свої пояснення, не кажучи про те, що люди з дитинства будуть відомі як масони, хоча ними потім можуть і не бути.

Цілком з Вами згоден.
Можливо тому, що сам через це пройшов. В юності мріяв стати священником. Навіть розпочав підготовку, пішов до церкви служкою. Але мені, на щастя, до нашої церкви прислали священником о. Петра, людину надзвичайної долі. Пройшовши через табори, заслання, депортацію він став Людиною надзвичайного Духу. І бачачи його Служіння та самопожертву, зрозумів, що мені до такого дуже далеко. Нажаль його вже немає з нами. Але його благословення веде мене по життю вже майже два десятиліття.