Автор Тема: ГРИГОР ОРЛИК  (Прочитано 3564 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Maryan

  • Гість
ГРИГОР ОРЛИК
« : Лютий 10, 2008, 05:42:56 pm »
Орлик Григор (Григорій) (5 листопада 1702, Батурин - 14 листопада 1759) - син Пилипа Орлика, визначний державний і військовий діяч Франції, граф (du Comte Gr?goire Orlyk), генерал і довірена особа короля Людовика XV.

Після поразки шведсько-української армії у Полтавській битві 1709 р. разом з батьками виїхав у еміграцію. В 1709-1715 жив у Бендерах. У травні 1715 р. переїхав з сім'єю до Швеції. В 1716-1718 рр. навчався у Лундському університеті. В 1720-1726 рр. служив у шведській і саксонській королівських гвардіях, пізніше - у французькій армії. 1730 року перейшов на французьку дипломатичну службу.

Протягом 30 років разом з батьком робив спроби відстоювати ідею необхідності створення незалежної Української держави серед урядових і політичних кіл західноєвропейських країн. В 1732-1734 рр. їздив за дорученням французького уряду до кримського хана Каплан-Гірея - з проханням підтримати боротьбу запорожців і П.Орлика проти Російської імперії. В 1733 р. допоміг Станіславу Лещинському повернутися до Польщі та зайняти королівський престол.

За твердженням І.Борщака, 1734 року таємно перебував у Гетьманщині, де вів переговори з опозиційними російському режиму колами козацької старшини (але документально ця версія ніяк не підтверджена).

Постійно попереджав уряди Франції і Швеції про небезпеку політичної і воєнної експансії з боку Росії, стверджував що лише досягнення Україною самостійності могло б забезпечити стабільність у Європі. Намагався реалізувати ідею створення антиросійської коаліції держав (Франція, Швеція, Пруссія, Туреччина, Кримське ханство, Польща) і за активної підтримки Запоріжжя здобути незалежність України. Початок Семилітньої війни 1756-1763 рр. перешкодив реалізації його планів. Будучи французьким генералом, брав участь у цій війні. У квітні 1759 р. відзначився в битві під Бергеном (поблизу Франкфурта-на-Майні) проти військ князя Фердінанда Брауншвейзького (йому було присвоєно звання генерал-поручника), в ході якої був важко поранений. Не зовсім одужавши, взяв участь у битві під Менденом і незабаром помер.

В 1747 році Г.Орлик одружився з Луїзією-Оленою де Брюн де Дентевіль і став володарем значних земель у Франції - зокрема, родового замку Дентевіль у Лотарінгії.

В середині ХХ ст. виникла легенда про те, що міжнародний аеропорт «Орлі» збудовано на землях, які колись належали Г.Орлику, і що від його імені походить назва аеропорту (насправді назва "Орлі" походить ще з римських часів). Автором легенди був біограф Г.Орлика Ілько Борщак.

Масонство та Григір Орлик

Грицько марив гетьманською булавою. Його високородні друзі, «муляри» з аристократичних масонських «робітень», граф Ястржембський та віконт Аніс-Маріс на салонних збіговиськах рекомендували його не інакше, як «законним гетьманом Великої Сарматії та Украйни». Особиста гадалка баронеси де Сан-Перґе та родинний астролог герцога Ангулемського пророчили сину Пилипа корону «принців Рутенії» під протекторатом Людовіка, короля Франції та Єрусалиму. Він вірив у містичне «виконання часів». Звістка про смерть Анни Іоаннівни (1740), останньої прямої спадкоємиці Дому Романових, породила в Орликів ілюзії скорого краху Імперії. Вони не вірили, що онуки бородатих бояр і диких татарських мурз терпітимуть владу тодішнього Браушенвейгського Дому (1) – збіговиська малокровних паркетних княжичів та косооких принцес з лесбійськими нахилами.

Вони помилилися, але такі помилки не підпадають під осуд нащадків. Нам важко уявити, яким переконливим був погляд великих чорних очей родинного астролога герцога Ангулемського. Яка безодня майбутнього стромила крізь ці тосканські очі. Крізь антрацитові й табличні очі Вічної темряви.

...Гетьманич неодноразово «під прикриттям» навідував Україну. Ці таємні подорожі мали на меті вияснити спроможність українського козацтва у «час Х» виступити проти Петербурґу. В Парижі готували всеєвропейську війну. Турція втрачала Кубань і Крим. Султан був готовий стати знаряддям в руках великих держав. Від козаків у цих «розпонятках» дещо залежало. Як оповідає засвідчена історія, у серпні 1734 року російській фельдмаршал Мініх наказав військовій контррозвідці захопити Орлика-молодшого як небезпечного турецького шпигуна.
Фельдмаршал мав ставку у Глухові. Там він приймав вивідувачів і чорнокнижників. Між наметами старших офіцерів Південної армії палали військово-польові пентаграми. Столітня бабка Орися (жалування якої дорівнювало платні бригадного генерала) випробовувала свої «настоянки правди» на полонених. Полонені годинами говорили, говорили, говорили й помирали серед останніх – вже сміттєвих та непотрібних конррозвідці -- галюцінацій.
Особистий кат Мініха Кюстер слідкував за точністю записів їхніх марень. Підполковник Анан’їн перекладав ці плутані одкровення на сонячну мову розвідувальних доповідей. Одної глупої ночі (хмари з полотен Куїнджі, схлипи покриток і п’яні співи дяків по селах) хтось із орликових осавулів почав марити назвами містечок і сел Волоського шляху.

...В районі Південного Бугу Орлика-молодшого і його людей наздогнав й оточив загін росіян під орудою полковника Джеймса Кейта, шотландця за походженням, регулярного масона (Мальтійська ложа «Атлантус», третій градус). Становище гетьманича було безнадійним. До турецької фортеці було ще кілька кілометрів. Під прицілом російських мушкетів він викрикнув таємний масонський «заклик відчаю».

Зачувши ці слова, Кейт наказав опустити рушниці й під’їхав до Орлика. Той повідомив капітанові, що везе таємну масонську переписку між петербурґськими, краківськими та паризькими ложами. За законами ордену вільних мулярів (відповідно, за правилами честі європейської шляхти) офіцерська присяга Кейта на вірність російській імператриці була нижчою за масонську клятву, що вимагала за будь-яких обставин рятувати братів по ордену. І Кейт відпустив Орлика, врятувавши життя йому та його супутникам. Незважаючи на цю пригоду у тому ж році Кейт став генералом російської армії.

За матеріалами Вікіпедії - вільної енцилопедії.
« Останнє редагування: Лютий 10, 2008, 06:02:41 pm від Maryan »