Дрогобич «магічне місто»
Дрогобич є рідним містом польського письменника та художника єврейського походження Бруно Шульца. Його літературну творчість ставлять в один ряд із Францом Кафкою та Марселем Прустом, а його оповідання у стилі магічного реалізму із збірки: «Цинамонові крамниці», «Санаторій під клепсидрою», «Вулиця крокодилів» перекладені багатьма мовами світу та залишаються актуальними і сьогодні. Його казково-футуристичні оповіді привідкривають ширшу та глибшу картину міського життя, а відтак у всякий спосіб показують реальні та уявні рефлексії автора. Бруно Шульц писав про “соляне місто” та його мешканців у химерний та цікавий спосіб. Він і досі залишається певною об’єднаною ланкою співжиття різних громад міста в сучасній візії.
Окрім легендарного маляра та автора Бруно Шульца, Дрогобич відомий такими важливими історичними постатями як: Юрій Котермак (Юрій Дрогобич), Маурицій Готліб, Мойше Ефраїм Лілєн, Елізабет Бергнер, Іван Франко, Казимир Вєжинський та інші. Всі вони спільно творили локальну культуру міста, котра очевидно виходить за межі своєї провінційності.
Дрогобич, з часів заснування, був мультикультурним пограниччям, де мирно вживались різні культури та народи. Польський сатирик та письменник Маріан Гемар називав Дрогобич “півтора міста” – напів польське, напів українське та напів єврейське. А від 2014 року триптих мультикультурності міста доповнили ще й кримські татари, які історично проживали на галицьких землях та були союзниками Січових Стрільців. Відтак співжиття трьох культур та релігій залишає важливий історичний фокус міста, його змістовність та сенс аж до сьогодні.
Архітектурна спадщина, як і в багатьох галицьких містах, відкривається через нашарування архітектурних стилей. Австро-угорська імперія, панування Польщі, а згодом німецька та радянська окупації залишають історично важливу архітектурну мозаїку, показують нові культурні коди та приховані форми.
