Автор Тема: Савченко В.А. "Масонство в Україні у ХХ столітті"  (Прочитано 5248 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Maryan

  • Гість
Оригінал статті: http://www.priorytety.com/content/view/26/31/

Савченко В.А.
кандидат історичних наук,
доцент.

Після гонінь 20-х рр. ХIХ століття, масонство в Україні початок відроджуватися тільки на початку ХХ століття. Створення перших українських і російських лож пов'язано з видатним вченим Максимом Ковалевским (1851-1916)...

М.Ковалевский народився на Харківщині, у двадцять сім років став професором Московського університету, а через якийсь час — засновником вітчизняної соціології, творцем паризької Вищої школи суспільних наук. Михайло Грушевський, у майбутньому — голова Центральної Ради став масоном у 1903 р. у Парижі під впливом М.Ковалевского. У 1906-1907 р. М.Ковалевский — член Державної Думи і Державної Ради, визнаний і авторитетний лідер як російських лібералів, так і російського й українського масонства.

У 1900-1905 р. в Україні відкриваються ложі: у Києві — «Святий Володимир», «Північне сяйво», у Харкові — «Шевченко», у Полтаві — «Любов і вірність» і «Кирило і Мефодій», у Чернігові — «Братерство». Найбільш впливовою, була харківська ложа «Відродження», у яку входили М.Ковалевский, В.Немирович-Данченко, майбутній керівник Тимчасового уряду А.Керенський і ін. У 1900 р. пройшов перший Український масонський конгрес, на якому були представлені, крім перерахованих, масонські ложі Житомира, Кам'янець-Подільського й Одеси.

Приблизно в 1905-1908 р. у Києві затвердилася ложа «Київська зоря — Правда» і ложа вищих ступенів «Велика ложа України». В них входили: мільйонер, барон Ф.Штейнгель, банкір І.Полторацький, член Державної Думи А.Вязлов, провідні діячі українського політичного руху: М.Грушевський, С.Єфремов, П.Скоропадський, С.Петлюра, лідери українських партій і майбутніх міністрів Української Народної Республіки і Гетьманщини (А.Никовский, В.Прокопович і ін.).

Самим яскравим масонським лідером у Російській імперії тих років був Олександр Керенський, що здійснював зв'язок українських масонів з їхніми російськими «братами». Майбутній гетьман України, генерал П.Скоропадський був членом і у мартиністській ложі «Нарцис», що патронувала ложі містичного масонства: «Йордан» (Феодосія), «Північне сяйво» (Київ), «Кирило і Мефодій» (Полтава).

До 1917 р. масонські ложі утворилися в Бердичеві, Вінниці, Катеринославі (Дніпропетровську), Одесі, Рівному, Херсоні, Ялті. В одному тільки Києві до 1917 р. було біля двадцяти лож і біля тисячі масонів.

Більшість українських масонів належала до партії кадетів і до «Товариства українських поступовців», до українських соціал-демократів і діячів земств. Їх політично поєднувало прагнення позбутися монархії, національного гніту, домогтися демократичної республіки і конституції. До початку 1917 р. масонські ложі Росії були, здебільшого, вкрай політизовані і знаходились під керівництвом лож «Великого Сходу». Велика кількість «партійців»: октябристів, кадетів, есерів, народних соціалістів, прогресистів, що склали кістяк російських масонських лож, штовхали рух до вирішення складних соціальних, політичних, морально-етичних проблем за допомогою насильницької зміни влади в країні. Від імені центрального масонського Конвенту А.Керенський контролював ложі України, часто приїжджав у Київ по справах масонерії (у 1913, 1915, 1916 р.). Українські ложі вважалися найбільш сильними, численними і відігравали важливу роль у виробленні масонської стратегії і тактики для всієї імперії. У 1914 р. у Києві була створена Обласна Рада масонських організацій (для українських територій).

Масонами перед 1917 р. були ряд командуючих фронтами, начальник штабу всієї російської армії, начальник канцелярії міністерства царського двору, багато видних адміністраторів. Цікаво, що при всій розгалуженості і досвіді царської поліції, масонська мережа так і не була виявлена. І це не тільки завдяки відомій масонській конспірації... Впливові сили в поліції й у Міністерстві внутрішніх справ «закривали очі» цікавим через свою причетність до братства.

Більшість політизованих російських лож належало «Великому Сходові», але були і ложі регулярної «Великої ложі», ложі мартиністів і тамплієрів. У 1912 р. відбувся перший Конвент масонських лож Російської імперії. За вимогою М.Грушевського, що займав одне з ведучих місць серед української масонерії, створену Конвентом організацію назвали «Великий Схід народів Росії», а не як запропонували російські депутати «Великий Схід Росії». Вже в 1916 р. українські масони зібрали значні кошти на майбутню революцію.

Лютнева революція 17-го року виправдала надії масонів. Влада була «перехоплена» практично безкровно, хаос, здавалося, був переборений, масонська влада, в особі Тимчасового уряду, встановлена. Вже в березні 1917 р. масони України мирно відібрали владу в царських адміністраторів. Почала діяти грандіозна масонська система взаємодопомоги і протекції. М.Грушевський став главою Центральної Ради, масони: А.Ніковський — товаришем глави Центральної Ради, барон Штейнгель — членом Національного конгресу. По лінії державної загальноросійської влади масонами були: комісар Києва К.Василенко, начальник Київського військового округу К.Обєручев, глава Київської і Правобережно-української судової палати Д.Григорович-Барский. Масони — українці М.Терещенко і Н.Василенко стали відповідно міністром фінансів і товаришем міністра освіти у Тимчасовому уряді.

Однак влітку 1917 р. між російськими і українськими масонами почався конфлікт, пов'язаний з небажанням Тимчасового уряду надати «самостійність» Україні. Національне питання зруйнувало єдність масонерії. Боротьба деяких масонів за українську незалежність викликала серйозні протиріччя, що привели до розвалу зв'язків між масонами Києва і Петрограда. М.Грушевський і його однодумці пішли на конфлікт з А.Керенським у питанні державотворення. Барон Ф.Штейнгель і К.Василенко, намагаючись відвернути українських масонів від впливу М.Грушевського, виступили проти наміру Центральної Ради захопити всю повноту влади на Україні.

На початку жовтня 1917 р. масонська Верховна Рада засудила «сепаратизм» групи Грушевського. Але сам М.Грушевський тоді ще не представляв радикальну лінію в Центральній Раді. Він, скоріше, навіть стримував найбільш нетерплячих з табору «самостійників». Другий Універсал Центральної Ради був компромісом між групою Грушевського і російським масонським центром. Після проголошення Української Народної Республіки в листопаді 1917 р., М.Грушевський, поступово відходить від масонства і цілком зосереджується на політиці.

У другій половині 1917 р. масонів України намагаються об'єднати два нових лідери: адвокат Сергій Моркотун (масон з 90-х рр. ХІХ в.) і глава київської ложі «Святого Володимира», глава військового секретаріату (військовий міністр УНР) Симон Петлюра. С.Моркотун, займаючи скромну посаду начальника залізничної міліції України, мав величезний вплив на масонство, був «сірим кардиналом» масонерії. Він об'єднав багатьох масонів у ложі «Об'єднані слов'яни» і у таємній франкофільській ложі «Молода Україна». Про Моркотуна маються зовсім протилежні дані. Приблизно з 1910 р. він стає главою київських мартиністів, а в 1912 р. , завдяки рекомендації самого Папюса, був прийнятий у ложу шотландського обряду, і зведений нею в 18-й градус і 6-й градус філософського масонства, незабаром ставши кавалером масонського ордену «Рожевого хреста». У наступному році він відкриває мартиністські ложі у Харкові, Полтаві, Житомирі. У той же час, у Києві існували ложі містичного масонства: «Астрея» (під керівництвом Д.Одинця і Н.Василенко), «Нарцис», «Андрія Первозванного».

У вересні 1917 р. почалося створення нової, незалежної від «Великого Сходу народів Росії» національної масонської системи — «Великої ложі України», яку очолив Великий майстер С.Петлюра. Фактично це було відродженням невизнаної «Великої ложі України» (була проголошена приблизно в 1900-1901 р. але так і не приступила до роботи). Крім С.Петлюри в ложі знаходилися Я.Котляревский, Н.Шумницкий, В.Море, В.Прокопович, А.Левицький і ін. Наприкінці 1917 р. , у зв'язку з захопленням Москви і Петрограда більшовиками, центр діяльності масонства був перенесений у Київ. Назву «Великий Схід народів Росії» було замінено новою: «Масонство народів Сходу Європи». Діяльність київських масонів була спрямована на «примирення гострих національних протиріч між росіянами і українцями».

На початку 1918 р. права Верховної Ради масонства перейшли київській «Обласній раді масонських організацій», однак зв'язки між російськими й українськими масонами були майже розірвані. У січні 1918 р. вплив масонів в Україні падає в зв'язку з чотирма подіями:
1. приходом до влади в Україні есерівського кабінету міністрів, що зайняв пронімецьку позицію;
2. відхід від масонства М.Грушевського (у січні 1918 р. він відходить від масонської діяльності, а незабаром зникає з політичної арени);
3. відставкою з посади військового міністра С.Петлюри;
4. (головне) окупацією, на той час, значної частини України більшовиками.

У 1918 р. сходить зірка генерала Павла Скоропадського, нащадка гетьмана України XVIII ст. Він стає гетьманом (диктатором з 29 квітня по 14 грудня 1918 р. ) Української держави, лавіруючи між українським націоналізмом і російським шовінізмом, між Німеччиною й Антантою, яка бореться з нею. Таємницею окута участь П.Скоропадського в ложах «Молода Україна» і «Нарцис». Німецькі заступники гетьмана і не підозрювали про його перебування у франкофільській ложі, і про таємні переговори з французами через «братерські зв'язки».

Генерал П.Скоропадський був масоном з 1916 р. , а з 1917-го став членом ложі «Молода Україна», якою керував С.Моркотун — чиновник одного з міністерств гетьмана, призначений гетьманом своїм особистим секретарем (членами цієї ложі були С.Петлюра, А.Галип, Н.Шумницкий і ін.). С.Моркотун залучив до масонської роботи на Україні Максиміліана Волошина і Ю.Терапіано. Деякі міністри Гетьманщини були членами масонських лож, і навіть посол у Німеччині барон Ф.Штейнгель був «видним» масоном.

З переходом влади до Директорії УНР масони ще більш зміцнилися в керівництві країни. Прем'єр-міністром став масон В.Чеховської, командуючим військами і другою особою в Директорії — масон С.Петлюра. Але єдності між масонами України не було, наростав конфлікт за першість у масонстві між Моркотуном і Петлюрою, між «самостійниками» і федералістами. У результаті Моркотун був змушений у вересні 1919 р. виїхати у Францію, не зійшовшись з Петлюрою в питанні про конфедерацію України і Росії. Незабаром він звернувся з листом до французьких масонів, у якому обвинуватив Петлюру в диктаторстві і сепаратизмі, в узурпації чину Великого майстра.

Прихід до влади в Україні С.Петлюри (з лютого 1919 р. він стає головою Української республіки) був пов'язаний з надіями на підтримку незалежної Української республіки масонами Франції й Англії, що мали значний вплив на уряди цих країн. Петлюра звернувся до світового масонерії з проханням підтримати Україну в боротьбі проти «червоних». Петлюра виступав як глава «Великої ложі України», що об'єднала близько 800 масонів.

У той же час, Петлюра формував кабінети міністрів, у яких прем'єрами були масони В.Прокопович і А.Левицький. Масон А.Шульгін займав посаду міністра. Поразка українських військ на фронтах привела до краху всіх починань С.Петлюри. Масонство перекочувало в еміграцію. У СРСР таємні гуртки продовжували існувати до початку 30-х років, поки їхні члени не опинилися в сталінських таборах.

З 1920 р. у Франції, Польщі, Швейцарії, у містах, де проживали українці — емігранти стали створюватися масонські ложі. Очевидно, у Парижі в 1920 р. масони збиралися навколо двох лідерів — С.Моркотуна і Н.Шумницкого, представника Петлюри, голови «Союзу українських емігрантів у Франції». У Парижі було засновано «Об'єднання слов'янських масонів» (голова — фон Мекк, секретар — С.Моркотун). У 1920 р. «Велику ложу України» визнала «Велика ложа Швейцарії», і до 1932 р. у Женеві була розташована штаб-квартира української ложі. У Франції «Велику ложу України» так і не визнали через інтриги С.Моркотуна. Але після приїзду в Париж С.Петлюри і В.Прокоповича, був заснований масонська «Верховна Рада України», що об'єднала українських масонів — емігрантів із Франції, Швейцарії, Румунії, Австрії, Польщі. Вбивство Петлюри в 1926 р. завдало серйозного удару по українській масонерїі.

«Червоний терор» 1918-1920 р. привів до знищення всіх політичних опонентів більшовиків, у числі яких було багато масонів. Але дивно, що в СРСР, в атмосфері таємниці і таємності, масони продовжували збиратися. Масонські ложі «Світло правди» і «Світанок» діяли в Києві до 1929 р. Про існування в Києві мартиністської містичної ложі говорить факт переписки місцевих масонів з великим ленінградським окультистом р.Мебесом.

У 1929-1933 р. в Україні почалися масові репресії інтелігенції. Причому, у числі репресованих у ті роки можна знайти багатьох масонів «призову» 1900-1917 р. Останні дані про масонів в Україні першої третини ХХ в. відносяться до 1933 р. Тоді київські масони звернулися в Міжнародну масонську асоціацію з повідомленням про таємні роботи і заявили протест проти голодомору — знищення українського селянства. У 1932 р. масонерія вирішила об'єднати підпільні ложі в СРСР, що за даними масонів-емігрантів ще існували. Цим зайнялися видні масони: А.Давидов, Ю.Терапіано і В.Нагродський. Було вирішено посвятити Ю.Терапіано в 33 градус і таємно направити в СРСР для керівництва «підпільним масонством». Однак у світі відбулися серйозні зміни, і головним ворогом масонства став Гітлер.

У 30-50-х рр. у Франції українські брати входили в об'єднані російсько — українсько-польські ложі «Астрея», «Гамаюн», «Коперник». В Франції на початку 60-х рр. створилося коло нових українських масонів: И.Я.Мусянович, Л.Гузар, брати Вірсти, Б.Феденко, М.Кузан і ін., які у 1965 р. створили українську ложу «Голос України» №117 Великої Національної Ложі Франції, яка існує і до сьогодні.

На початку 90-х рр. у Росії відроджуються регулярні масонські ложі, створюється «Консисторія Росія». Спочатку її створення курирував парижанин — українець Л.Гузар (33 градус). В Україні процес відродження масонства почався в середині 90-х рр. ХХ в., і ложа «Голос України» (доктор медицини И.Я.Мусянович, композитор М.Кузан, художник Т.Вирста й ін.) зіграла в цьому процесі головну роль. До початку ХХІ століття ложі регулярного шотландського масонства були створені в Києві, Харкові, Львові, Одесі.
« Останнє редагування: Лютий 09, 2008, 12:32:37 pm від Maryan »

Leonid

  • Старійшина
  • *****
  • Повідомлень: 731
  • Reputation Power: 0
  • Leonid has no influence.
    • Теософское движение на Днепропетровщине
Интересный материал по истории масонства в Украине есть на сайте Литвина: http://www.lytvyn-v.org.ua/history_of_ukraine/index.php?article=Ch4_r3_p1
All we need is Love!

Leonid

  • Старійшина
  • *****
  • Повідомлень: 731
  • Reputation Power: 0
  • Leonid has no influence.
    • Теософское движение на Днепропетровщине
МАСОНЫ В ОДЕССЕ (ХІХ - ХХ ст.)

Савченко В.А.
кандидат исторических наук, доцент

В Одессе расцвет масонского движения и влияния масонерии на жизнь города пришелся на период с 1817 по 1822 гг. Это были времена "александровского либерализма" и борьбы с влиянием иезуитов. В ноябре 1817 г. открывается ложа "Понт Евксинский" - "Du Pont Euxin" (работала до середины 1822 г.), одна из шести масонских лож Шотландского обряда 9-й Великой российской масонской провинции (9-й провинцией руководил граф С.Ланской). Возглавил одесскую ложу француз, Великий мастер, губернатор,  граф Александр-Андро Ланжерон, а наместным мастером стал вице-консул Франции в Одессе Адольф Шалле (с 1822 г., когда Ланжерон был уволен со всех государственных постов, А.Шалле возглавил ложу "Понт Евксинский").
Работы велись на французском, немецком, итальянском, русском языках. Знаком ложи стало изображение парусника в море, плывущего к городу на холме, в обрамлении ветвей акации. Корабль стал символом путешествия в неведомое, напоминал об Исиде, указывал на близость к гербу Парижа. Через князя Сергея Волконского "Понт Евксинский" был связан с "Союзом Благоденствия". Князья Сергей и Михаил Волконские некоторое время (1819, 1820 гг.) руководили ложей "Понт Евксинский".
Одесская ложа становится одной из самых многочисленных лож в Российской империи, и насчитывает около двухсот братьев. Формировалась ложа в среде одесских интеллектуалов, преимущественно профессоров и преподавателей, так или иначе связанных с Ришельевским лицеем и Коммерческой гимназией, а также купцов французского, швейцарского, немецкого, итальянского, греческого происхождения. Много было выходцев из Харькова, где в начале XIX в. был открыт университет, и где уже действовала влиятельная масонская ложа. Харьковские ученые мужи были присланы в Ришельевский лицей по распоряжению куратора учебного округа.
Одним из первых в ложу вошел профессор Жан Лоран. Он еще в начале века вступил в масонство в родном городе Лозанна (Швейцария). В 1805 г.Ж.Лоран объявляется в Одессе, как преподаватель курса истории и французской литературы, сначала в одесской гимназии, а потом и в Ришельевском лицее. Масонами были: грек - профессор Осип Флуки, француз - профессор Генрих Виард, который возглавлял в лицее кафедру физики и математики, итальянец - Антон Пиллер - профессор кафедры итальянского языка и литературы.
Среди масонов-профессоров лицея выделялись закарпатские украинцы: Иван Орлай - ключевая фигура украинского масонства (окончил Венский университет и Петербургскую медицинскую академию). До приезда в Одессу И.Орлай директорствовал в Нежинском лицее, а в 1826 - 1828 гг. был директором Одесского лицея. Другой выходец из Закарпатья, масон, профессор философии и латыни Иван Дудрович, окончивший Харьковский университет. В 1817 г. он начал преподавать в Ришельевском лицее, а в 1825-1826 гг. исполнял обязанности директора лицея. Из Харькова в Одессу прибыли  профессора и преподаватели, масоны: Осип Ковалевский - профессор, преподаватель латыни и греческого, профессор Николай Жада, профессор Евгений Шкляревич; адъюнкты Иван Калиневский, Николай Даревский (директор коммерческой гимназии) и др. Масон Григорий Богаевский прибыл в Одессу из Полтавы, где он был участником ложи.
Заметной фигурой одесского масонства был профессор теологии в Ришельевском лицее, священник Феофил. Он прошел масонское ученичество в Санкт-Петербурге, в ложе Александра Лабзина. В Одессе он помогал греческим "гетеристам", боролся против иезуитского влияния. Однако за приверженность к мистике, вольнодумство, масонскую деятельность и оригинальную трактовку Святых Книг, Феофил был уволен из лицея, и в 1824 г. заточен в монастырь. С именем Феофила связана деятельность одесского отделения "Библейского общества" (в котором участвовали масоны  Н. Даревский, О.Флуки, Н.Жада).
В ноябре 1818 г. граф Ланжерон создает новую ложу "Три царства природы - Друзья природы" (есть данные, что ложа под таким названием существовала еще с 80-х гг. XVIII в.), которая, в отличие от "Понта Евксинского", объединяла не только научно-просветительские силы, но и работала с братьями высших степеней. Пятой степени посвящения были масоны:  Александр Ланжерон, Федор Андре, Жозеф Жульен,  Жуль Коллин, Иосиф Барорне, Жан Вальба, Жан Виолье, Жан Мелло, Яков Мишель, Адольф Шалле, Жан Гаглиуффи, Василий Гельмерсен, Иван Вилькнс, Василий Ксенис, Степан Телесницкий, Андрей Римский-Корсанов.
В ложу "Понт Евксинский" входили аристократы, чиновники и офицеры 2-й армии. В числе братьев членов и посетителей ложи, мы находим декабристов: князя С.Волконского, В.Раевского, А.Титова, А.Борисова (основателя ложи "Объединенных славян"). Военную группу масонов составляли также адъютанты Ланжерона,  подполковник Александр Облеухов, Андрей Римский-Корсаков. Среди одесских масонов были французы: основатель ботанического сада Одессы ботаник Яков Десмет, архитектор Франсуа Шааль, более дюжины французских, швейцарских и итальянских купцов. Собирались одесские масоны на пригородных дачах Разумовского и Гогеля, в доме на углу улицы Екатерининской и Театрального переулка, в особняке Борятинского переулка. Заметными фигурами ложи были: Федор Андре, Карл Аржио, Клод Арно, Жан Гаглиуффи, Жан Дево, Жан Бельтте, Жан Вальб, Карл де Векерлин, Жан Виоллье, Иван Броневский.
Существуют отрывочные сведения, что в Одессе с 1810 г. существовала законспирированная тайная масонская ложа - филиал петербургской морской ложи "Нептун". Известен только один брат этой одесской ложи - капитан 1-го ранга российского флота, статский советник, директор Одесского отделения Библейского общества Стеран Телесницкий, который проводил масонскую работу в своем доме - Екатериненская площадь № 3. Когда в середине Х_Х в. этот дом сносили, в заложенном наглухо подвале были обнаружены элементы масонского храма и настенная роспись мистическо-символического содержания. "Масонской" архитектуры был треугольный дом масона барона Рено по ул. Преображенская, угол ул. Елизаветинской, с масонским символом у входа и двумя каменными рыцарями (архитектор - масон Гартвиг).
Существовала в Одессе и "Анатолийская ложа" куда входили, в основном, греческие купцы из известных в городе фамилий: Маразли, Зорифи, Ралли, Маврокордато, Родокиноки, Трооки.
В 1824 г. к одесской масонерии присоединился выдающийся деятель своего времени Кирилл Разумовский (граф, внук гетьмана Украины). После заточения в суздальском монастыре он был сослан в Одессу за вольнодумство и "украинскую фронду" (выступал за автономию Украины). Разумовский ранее принадлежал к ордену розенкрейцеров, что были близки масонам. В Одессе же он влился в масонский круг. Вскоре в Одессу возвращается его брат - генерал-поручик, действительный тайный советник, обер-камергер, граф Петр Разумовский, член ряда масонских лож, который наезжает в Одессу в 1806 - 1835 гг.
В 1825 г. Одессу посещают известные польские масоны, которые одновременно являлись прославленными литераторами и революционерами: И.Ежовский и                      Адам Мицкевич. В начале 20-х гг. масоны захватили первостепенное положение в Одессе, пытаясь создать из Одессы  образец города будущего. Особое внимание масоны уделяли воспитанию молодого поколения, созданию европейской системы образования,  открытию лицеев и университетов. В 1820 г., во время посещения Одессы, император Александр _ присутствовал на масонской "агапе".
Однако, уже с 1822 г., когда началось официальное ограничение масонской деятельности, государственная служба и масонство были объявлены несовместимыми. Новые указы по запрещению масонства последовали в 1824 и 1826 гг., в эти годы многие профессора - масоны покинули Ришельевский лицей. Полиция Одессы, стремясь раскрыть "масонский заговор", не раз устраивала обыски и облавы во время масонских "работ". Но масоны славились неуловимостью: Дома, где основывались ложи, были связаны с системой катакомб, и масонам всегда удавалось вовремя скрыться от полиции. Властям только казалось, что с 1826 г., масоны свернули свою деятельность в Одессе. Однако еще  до середины 30-х гг. по Одессе ползли слухи, что на даче Разумовских (ул.Балковская) тайно собираются масоны.
В 1837 г. российской полиции были предоставлены широкие права по борьбе с  масонством. Несмотря на это, имеются обрывочные сведения о существовании законспирированной ложи "Приморская ложа", которая действовала в Одессе в 1845 - 1875 гг. (в нее входил генерал Иван Сабанеев). В семидесятые годы Х1Х в. в Одессе существует ложа "Звезда справедливости". Интересно, что эта ложа была революционно -народнически ориентирована, и поддерживала связь с Николаем Огаревым.  Есть сведения о том, что в Одессе и Измаиле в 70-х гг. XIX в. существовала ложа "Возрождение Прозелитского Востока".
В Одессе в 1903-1917 гг. существовали ложи: "Истина", "Звезда Востока" (система "Великого Востока народов России"), "Данте Алигьери" (итальянская" ложа), "Святой Иордан", в которые входили, в том числе, городской голова, гласные думы, адвокаты, финансисты, крупные предприниматели. Среди одесских масонов выделялись: Владимир Чеховский, видный политический деятель, лидер украинских социал-демократов (в будущем - член Центральной Рады, премьер-министр Украины с декабря 1918 г. по февраль 1919 г.), и Андрей Никовский, журналист и литератор (в будущем - товарищ главы Центральной Рады, министр иностранных дел Украинской Народной республики). Одесскими масонами были: профессор, товарищ городского головы, вице-консул США Константин Кровопузков, врач Степан Житков (Достойный мастер),  князь Давид Бебутов, князь Сергей Урусов (бывший губернатор), присяжный  поверенный Михаил Ратнер, одесский городской голова (1917-1919 гг.) Михаил Брайкевич, гласный Думы Б.Симяков, директор Кредитного товарищества А.Суботкин, видный общественный деятель М.Маргулиес, университетские профессора: Л.Крыжановский, С.Шатуновский, предприниматели: И Жидков, М.Ржепишевский,  М.Шпенцер и др. В 20- 30-е гг. в эмиграции в Париже известный общественный деятель, масон К.Кровопузков возглавил Одесское землячество (в него входили масоны И.Тригер, В.Шах, К.Мачульский, Я.Поволоцкий). В конце 90-х гг. ХХ ст. масонское движение в Одессе стало возрождаться. У истоков масонского строительства стояли французские и итальянские братья

All we need is Love!

Ioabert

  • Старійшина
  • *****
  • Повідомлень: 2 213
  • Reputation Power: 0
  • Ioabert has no influence.
  • Surge et age!
Интересный материал по истории масонства в Украине есть на сайте Литвина: http://www.lytvyn-v.org.ua/history_of_ukraine/index.php?article=Ch4_r3_p1


Литвин... Великий історик всіх часів і народів... :D
"Гpyдa камней перестает быть просто камнем, когда кто-то смотрит на нее, держа в голове идею Собора"

Антуан Мари Жан-Батист Роже де Сент-Экзюпери

**********************************************************************
"В масонстве Вы узнаете то, что найдёте в нём сами..."   Освальд Вирт. 1937

benedict16

  • Старійшина
  • *****
  • Повідомлень: 563
  • Reputation Power: 2
  • benedict16 has no influence.
Самим яскравим масонським лідером у Російській імперії тих років був Олександр Керенський, що здійснював зв'язок українських масонів з їхніми російськими «братами». Майбутній гетьман України, генерал П.Скоропадський був членом і у мартиністській ложі «Нарцис», що патронувала ложі містичного масонства: «Йордан» (Феодосія), «Північне сяйво» (Київ), «Кирило і Мефодій» (Полтава).
Скажите, что такое мистическое масонство? Чем оно отличается от обычного? И есть ли на самом деле такое понятие как мистическое масонство?
Боже дай мені сил, щоб прийняти те, чого я не можу змінити;
волі, щоб змінити те, що можу;
мудрості, щоб відрізнити одне від другого.
Жити нинішнім днем,
Радіти кожній миті,
Вважати негоди дорогою до миру,
Приймати, цей грішний світ, яким той є,
А не яким хочу бачити його я.