Автор Тема: Що таке богословіє?  (Прочитано 4923 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Igor

  • Допитливий
  • **
  • Повідомлень: 32
  • Reputation Power: 0
  • Igor has no influence.
  • Igor
Що таке богословіє?
« : Січень 27, 2012, 10:00:48 pm »
З грецької «теологія», де «Теос» – Бог у юдео-християнському значенні живої Особи («Господь» Ст. Заповіту – «Отець» Нового). «Логос» – початкове в грецькій філософії космотворчий принцип (логос – сенс), завдяки якому космос оформився з хаосу. Пізніше Філон Олександрійський у своїй алегоричній екзегезі Біблії, пишучи по-грецьки, став наділяти поняття «логосу» рисами особистості. В християнській традиції євангелист Іван застосував це слово (логос) до Ісуса Христа (Йн. 1). Він, «Боже Слово» (теологос) і став початком християнського богослів'я. Бог в Ісусі є ініціатором богословія, людина в Ісусі позитивно відповідає Богові. Тому богословіє є насамперед спілкуванням між Богом і людиною в Ісусі Христі як спілкування між Отцем і Сином. Через те молитва є найвищою формою богословія. «Коли молимось, не займаємось марнотою, але богословієм» (Ориген «Про молитву», 21). Богословіє, як і молитва, починається з слів (аналог до усної молитви). В цьому сенсі воно є «словом про Бога». Принципово богословіє можливе, бо, з одного боку, в «Слові, що сталося тілом» (Йн.) Бог промовляв до людини словами людської мови. Бувши записаними, Божі слова стали Святим Письмом. З другого боку, людина серед власних найважливіших життєвих питань має питання про Бога. Вона ставить це питання впродовж цілої історії людства. Бог є проблемою для людини, і тому вона про нього говорить. Всі мови світу мають слово, яке дає поняття про Бога. Парадоксальним є те, що принципово понадпонятійний і невимовний Бог об'являється мовою скінченних і обмежених людських понять.
Ставши перед проблемою Бога, людина намагається її пояснити і зрозуміти. Рух богословія від поняття до розуміння є розвитком богословія. Цей рух має відбуватись одночасно з молитвою і під її проводом. Якщо так буде, то він буде проходити під впливом благодаті Святого Духа. Як молитва, розвиваючись, переходить від словесної до умної, так і богословіє стає розумінням у Святому Дусі (Іс.11) або, як каже св.Ансельм, “fides querens intellectum”. Якщо станеться відокремлення богословія від молитви, то богословіє стає заручником раціональних понять і вироджується в систематичну науку високого рівня абстракції. З'являються суб'єктивні концепції і теорії Бога, умове пізнання, здатне завдяки вірі піднятися понад створене, стає раціонально-дискурсивним і розглядає Бога не як живу Особу, а один з об'єктів зовнішнього світу. Так виникає й існує філософський теїзм.
Коли завдяки молитві людина здатна з'єднувати свій розум з серцем і тримати в ньому, це створює можливість досягнути вершини богословія, коли людина відкриває Бога не просто як живу істоту, а як спілкування Осіб Отця, Сина і Святого Духа. Споглядання Пресвятої Трійці (теорія) і участь у богоспілкуванні є богословієм у найповнішому сенсі слова. Сходження від поняття через розуміння до спілкування є шляхом богословія (гнозис–епігнозис–теорія).
ZXZTuus ex animo