Автор Тема: Тотем і табу.  (Прочитано 4988 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Igor

  • Допитливий
  • **
  • Повідомлень: 32
  • Reputation Power: 0
  • Igor has no influence.
  • Igor
Тотем і табу.
« : Січень 16, 2012, 11:04:57 pm »
Переконання про спільну для всіх богиню-матір не було остаточним у процесі фрагментаризації  початково цілісного мислення людей. Воно через дуальність структури батько-мати розпорошується на плюралізм усього, що генетично виникло з єднання богів-батька і матері. Центр зацікавлень людства зміщується з богів у бік матеріальної природи. Вже не є в світі богів, а в природі люди починають шукати своїх початків. Відразу вимальовується внутрішня суперечність такого пошуку – природа, складена з багатьох матеріальних речей і організмів, не могла через те жодним чином задовільнити тугу людства за цілістю. Історично зафіксовані спроби людства уявити своє коріння в природі отримали назву тотемізму. Основна його ідея – в ствердженні конкретної рослини чи тварини як зачинателя і покровителя вже не вселюдської, а конкретно-родової спільноти. Адже і рослини, і тварини, і люди – всі від однієї богині-матері. Зачинатель тотему володіє життєвою силою, яка поширюється на всіх членів роду як у просторі, так і в часі. Тому важливо було зберігати в родовій памяті всі ланки внутріродових звязків: як зачинателя(тварини), так і всіх предків-попередників(людей), через яких життєва сила перейшла на нащадків-сучасників. Магічним знаком, який забезпечував такий зв'язок поколінь і передачу життєвої сили, був т.зв. тотемний стовп – прообраз генеалогічного «дерева життя». На нього наносилися образи представників роду – наприклад, тварина-зачинатель, посередині форми між тваринами і людьми, люди. Часто в зображенні тварини йшлося не про вірне відтворення її виду, а про підкреслення життєвої сили. Тоді тварина зображалась або синкретично(звіролюдина), або  фантастично(чудовисько). Своїм виглядом вертикально встановлений тотемний стовп також виражав життєву силу, яка передавалася статевим шляхом. Від тотемізму беруть свій початок різні фалічні культи, а також реабілітація чоловічої статі в матріархальному суспільстві.
Думки про  спорідненість родових спільнот із тими чи іншими тваринами служили внутрішнім поясненням агресивної і  ворожої поведінки, в боротьбі за існування. Потрібно було зробити все для посилення свого роду і послаблення інших і це робилося через нищення і споживання чужих, включно з канібалізмом, і, з другого боку, через заборону або табу на споживання власного роду(тотему). Знищування чужих тотемів започаткувалося також магічними практиками. Велике значення мало також імя чи зображення ворожого тотему, які служили підставою симпатичної магії. «Вороги»  , представлені зображенням, магічно «перемагалися» під час спеціально влаштованих  магічних сеансів, на яких моделювалася майбутня перемога. Практиковані танці були імітаціями сцен сподіваної перемоги, водночас різними словесними формулами задобрювали ворожий тотем, щоб уникнути помсти за перемогу над його родом. Для заплутування ворога надівали маски, щоб їх не було можливо упізнати – і тому не відімстити. З цього робимо висновок, що з тотемних культурних джерел буруть свій початок танець і поезія(з замовлянь).
Посилення власного тотему ставалося через різні жертвоприношення тотемному покровителю, а також через табу на споживання його мяса(якщо тварина) і на кровозмішання з членами власного роду. В протилежному разі вони ставали учасниками трагедії виродження свого роду, магічним за суттю єднанням із життєвою силою тотему була практика скотоложництва.
Тотемна культура відлунює в сучасній, її виразом є прізвища людей рослинного чи тваринного походження, бо прізвище виражає приналежність до родини-роду-тотему. Тотемна культура породила практику почитання померлих, котру вона розуміла як магічне спілкування  з їх духами. Дух предка, бувши прикликаним, приходив і поселявся в живому тілі людини, опановуючи її – звідси і поняття одержимості чи роздвоєння особистості. Духи, що переселялися в різні тіла, - це початок уявлень про метемпсихоз і реінкарнацію. Тотемне мислення збериглося і в народній творчості (вовкулаки, вампіри і т.п.), казках (царівна- жаба, гидке качення, попелюшка, вовк в овечій шкурі). Можливість перевтілення тварини в людину, стверджувана в тотемізмі, стала культурним тлом для сприймання «наукової» теорії про еволюційне походження людини від тварини. Відгомоном тотемізму є періодичне входження «в моду» звіролюдей в кіноіндустрії (типу Тарзана, людина-павук), фільми про вампірів і т. д. .
Дехто можливо буде не згідний з моїм дослідженням, але психологія вже давно довела, що наше мислення будується зі прадавніх часів, мислення наших пращурів.
ZXZTuus ex animo