Не обов'язково в усьому з автором погоджуватись.... 
Для мене важливими були лише цифри....
ЗІ: Цю статтю розмістив лише в контексті будівництва пірамід, її технічної сторони
Там і до цифр треба ставитись уважно.
Ось, наприклад, твердження:
Можно ли увеличить амплитуду колебаний атомов кристаллической решётки вещества без нагревания? Другим способом??
Да, можно.
Как?
Нужно использовать эффект частотного резонанса.
Всякая материя имеет частоту собственных колебаний, как и изделия из этой материи. Если имеется источник волнового поля с колебаниями, соответствующими по частоте собственным колебаниям материи, то имеет место явление резонанса – резкого увеличения амплитуды колебаний атомов материи. Это то же самое, что происходит при нагреве.
При резонансе мощность колебаний внешнего источника не имеет существенного значения – высвобождается собственная внутренняя энергия вещества. Крохотный вентилятор развалил большое прочное здание, или солдаты шли по мосту строевым шагом, и прочнейший металлический мост рухнул. Совпали частоты внешних колебаний и собственные. Резонанс. Примеров можно привести множество.
Все виглядає ніби правильно. Але є кілька "але".
1 Пригадуючи курс фізики.
Коливання елементарних часток тісно пов'язані з температурою, а точніше з енергією в будь-якому її вигляді. Збільшення чи зменшення амплітуди коливань призводять, найчастіше, до збільшення чи зменшення температури. Деякі матеріали під дією резонансних частот починають виділяти електроенергію. Наприклад кварц, якого в гранітах половина.
Автор сам каже, що розм'якшення каменю відбувається за рахунок виділення власної енергії. Але якої? Теплової? тоді має бути нагрівання до температури плавлення. Електричної?
Крім того, ефект частотного резонансу, зазвичай, призводить до руйнування кристалів, тобто граніт просто розсипається. Такий самий ефект можна досягти нагріваючи його до 600 0С, кристали кварцу починають руйнуватись і граніт розсипається. "Дудочка" ефективна для руйнування скель, а не для вирізання, чи відливки блоків. Та й частоти там зовсім не "музичні".
2 Пригадуючи власний досвід будівництва.
Викласти прямий кут та вимурувати прямі стіни однакової довжини, це нереально лише для наших будівельників. "Наших" - маю на увазі "совкових" шабашників-стройбатівців. (В моїй квартирі кімната довжиною 3,5 м має ширину, в одному кінці 2,7 м, а в другому - 2,8 м.) І, схоже, що саме з ними автор консультувався
.
...юго-восточный угол немного не дотягивает до прямого и составляет 89 градусов 56-27". Размер северовосточного угла 90 градусов 3-2", юго-западного 89 градусов 56-27", а вот северо-западному не хватает двух секунд (89 градусов 59-58").
Погрешность в три угловых минуты соответствует относительной ошибке, равной всего-навсего 0,015 %. По мнению инженеров-строителей... необходимость такой точности понять невозможно. ...если бы даже основание монумента было перекошено на два-три градуса (ошибка порядка процента), эту разницу невооруженный глаз просто не смог бы заметить. С другой стороны, дополнительные трудности, которые приходится преодолевать, чтобы снизить погрешность с трех градусов до трех минут, огромны.
Беремо СНіП 3.01.03-84 (строительные нормы и правила), в ньому приводяться величини середніх квадратичних помилок, з якими необхідно виносити на місцевість розбивочні елементи (відстані, кути, висоти), по шести класам точності. Для 6-го (найнижчого) класу точності допуск складає 45 кутових секунд. А це земляні та тимчасові споруди і піраміда мала б проходити хочаб по 2-му (Будівлі від 16 до 25 поверхів, споруди від 60 до 100м з прогонами від 15 до 24м), для 2-го класу - 10 кутових сек.
Йдемо далі.
Так, например, стороны его основания имеют почти одну и ту же длину... Длина северной стороны у основания 230,1 метра; западной и восточной - 230,2 метра; южной - 230,3 метра. Это означает, что разница между самой длинной и самой короткой сторонами составляет около 20 сантиметров, то есть меньше 0,1 %.
Будівельні норми дають наступну середньоквадратичну похибку для лінійних вимірів
6-й клас - 1:1000, тобто 0,1%
2-й клас - 1:10000, тобто 0,01%
При виконання розбивочних робіт розбіжність між головними осями споруди повинна складати не більше 10 см, а для місцевості з щільною забудовою та насиченої комунікаціями - 2-3 см.
Скажете, що це лише для геодезичних робіт? Добре, беремо ГОСТ 21779-82 "Система обеспечения точности геометрических
параметров в строительстве. Основные положения". Розраховуємо допуск для суміщення орієнтирів, це відхилення від запроектованих і перенесених на місцевість точок будівництва. Беремо стіну 230 м, рахуємо на скільки вона може відхилитись від запроектованої прямої. Для 1-го класу - 50,5746 мм, для 2-го - 80,9194 мм і для 6-го - 505,746 мм.
Розраховуємо кутове відхилення: для 1-го класу - 0.7916", для 2-го - 1.2666" і для 6-го - 7.9160".
Додаємо до геодезичних допусків, отримуємо середньоквадратичне відхилення для 1-го класу - 5.7916", для 2-го - 11.2666" і для 6-го - 52.9160". Ділимо їх на 2 і отримуємо граничне допустиме відхилення прямого кута для будівлі такого масштабу.
Відхилення в 3 кутових хвилини (соответствует относительной ошибке, равной всего-навсего 0,015 %) на відстані 230 м дають розходження "лише" у 11,5096 м.
Покажіть мені тих "инженеров-строителей" для яких "необходимость такой точности понять невозможно". Я їх заставлю малювати, на площині, рівнобедрений трикутник з двома прямими кутами. І, підозрюю, що вони його таки намалюють.
Проблема в тому, що ці гіпотези висувають люди, котрі не розбираються у фізиці, математиці, будівельній справі. Роблять, навіть не припущення, а твердження, у сфері в якій зовсім не розуміються.
В більшості випадків такі твердження виходять не від вчених-дослідників, а від "просунутих" туристів. Побачив концентричні подряпини - значить різали дисковою пилкою. Побачив рівну поверхню - значить вона ідеальна і утворена не шліфуванням та поліруванням, а одразу після різання.
Щось конкретно стверджувати можна тільки після ретельних досліджнь. Електронної мікроскопії, щоби побачити яким інструментом було зроблено. Для цього потрібні кошти, археологія не приносить прибутків, вона рухається ентузіастами у яких немає грошей на такі серйозні дослідження.
Так, в пірамідах є безліч загадок.
Але нехай їх розгадують фахівці. А ми потім перепровіримо їхні висновки
.
